Фізіократизм (physis = природа e kratos = влада) – це економічна доктрина, яка виникла в Європі в другій половині XVIII століття на противагу теоріям, які пропагують меркантильність. Економічні кризи і перешкоди на шляху до розвитку, викликані митними бар’єрами, які були введені меркантилізмом, в сукупності з істотним збільшенням чисельності населення і подальшим збільшенням попиту на продукти харчування стали двома основними причинами для дискредитації меркантилізму і виникнення фізіократизму.
Згідно фізіократизму, справжнє багатство країни залежить від сільського господарства, а не від кількості дорогоцінних металів, як це було прийнято вважати при меркантилізмі. На думку фізіократів, серед яких можна виділити французів Кене і Тюрго, саме від сільського господарства залежать всі інші види економічної діяльності, у зв’язку з чим держава повинна заохочувати роботу на землі, придушувати вотчинні права і знизити рівень свого втручання, а також скасувати всі бар’єри на шляху виробництва і торгівлі (особливо щодо сільськогосподарської продукції). У той же час, держава повинна діяти на користь підйому сільського господарства за рахунок використання нових інструментів і методів його ведення (механізація, внесення добрив і зрошення), розробляти нові землі, придатні для обробки (розчищення луків і пустирів, осушення боліт), сприяти вирощуванню кормових культур на пустельних місцевостях, а також всіляко сприяти допомогою відбору насіння і тварин. Ці нові сільськогосподарські технології в сукупності з механізацією призвели до так званої “сільськогосподарської революції”, яка почалася в Англії в другій половині XVIII століття.
Завдяки своїм ліберальним характеристикам, а саме захист вільного підприємництва і суттєвим обмеженням державного втручання, фізіократизм стає витоком економічного лібералізму, який виник у Європі починаючи з XIX століття.
