Картель являє собою об’єднання компаній (або інших установ), незалежних одна від одної, які виробляють один і той же вид благ і які вступають у співпрацю з метою підняти відпускні ціни і обмежити виробництво, таким чином, створюючи ситуацію, подібну до монополії (в тому сенсі , що картелізовані підприємства працюють як одне єдине підприємство). Такі угоди про об’єднання можуть бути досягнуті на основі спільного встановлення цін продажу, шляхом розподілу ринку між собою або встановлення квот на виробництво для кожної з компаній, що беруть участь.
Через обмеження, які викликають конкуренцію і подальшу ринкову неефективність, такі види об’єднань заборонені в більшості країн з діючою ринковою економікою (за допомогою антимонопольного законодавства). Найбільш яскравими прикладами таких законів є закон Шермана і закон Клейтона, обидва прийняті в США.
Крім картелів, утворених компаніями, такий тип об’єднання також може бути сформований між країнами, які прагнуть контролювати пропозиція певного блага. Найвідомішим прикладом міжнародного картелю є об’єднання країн ОПЕК (Організація країн – експортерів нафти), яке включає в себе найбільших виробників нафти. Незважаючи на те, що ОПЕК не має абсолютного домінування на ринку, організація може робити надзвичайно сильний вплив за допомогою системи фіксації виробничих квот для кожної країни-члена.
